Сон Джун Кі

Після втечі з Північної Кореї Ро Кі Ван намагається отримати статус біженця в Бельгії, де знайомиться з жінкою, яка втратила останню надію.

2092 рік. Команда космічного сміттєзбирального корабля «Перемога» борознить простори космосу. Красуня-капітан, вічний волоцюга Тхе-Хо, досвідчений космонавт Тайгер Пак і робот одного разу знаходять на вигляд невинного людиноподібного робота-дитину, який, як з’ясовується, є зброєю масового ураження. Наші герої вирішують урізноманітнити своє сумне життя і скористатися нагодою, щоб заробити грошенят.

Японці називали цей острів Хасіма. Шість гектарів землі і бетону в 15 кілометрах від узбережжя Нагасакі. Тут з кінця XIX століття професійні шахтарі добували вугілля з підводних вибоїв. Коли настала війна, і всі пішли на фронт, на зміну шахтарям стали привозити військовополонених китайців і корейських переселенців. Корейці називали цей острів Кунха. Або Острів-Броненосець. Для них він був в'язницею, з якої неможливо втекти. Керівник оркестру Лі Ган-ок піддався на вмовляння японського рекрутера, який обіцяв безкоштовну дорогу і роботу в Японії. Так він з малолітньою дочкою виявився на Кунхаме в компанії співвітчизників, серед яких можна було зустріти і бандитів, і героїв-підпільників. І кожен з них був готовий взяти участь у втечі.

Ви коли-небудь задумувались про те, звідки ж беруться чудовиська? В юності в мене було дуже слабке здоров'я, тому я разом з матір'ю та сестрою були змушені переїхати з Сеулу в задрипане містечко. Одного разу я почула дивні звуки в сараї. Тієї ночі я зустрілася поглядом з моїм чудовиськом. Так у нас з'явився ще один член сім'ї. Але всі в ньому бачили лише монстра. Я його полюбила... не знаю... можливо, просто як домашнього улюбленця... чи як невинного хлопця, який вкрав моє серце...