Адам Кантор

Легкі гроші, старенькі в кріслах, мінімум зусиль — саме так Макс уявляв роботу в пансіонаті для людей похилого віку. Ідеально для того, хто не звик довго затримуватися на одному місці й уникає відповідальності. Але з перших днів стає зрозуміло: щось тут не так. Надто тихо. Надто дивно. І надто… живі ті, хто мав би спати. Мешканці поводяться химерно, а колеги, здається, щось приховують. Коли дійсність починає лякати, Макс змушений відкинути скепсис і замислитись: а раптом надприродне — реальне?