Robert Gustafsson

У день святкування свого сторіччя ювіляр вилазить через вікно будинку престарілих на газон і йде. Іде не кудись, а від чогось. Від безглуздого доживання в богадільні. В першу ж годину він свариться з бандитами і виїжджає в невідомому напрямку. Незабаром стає зрозуміло, що всі сто років його життя — суцільні пригоди. Він, начебто, завжди пливе за течією, але чомусь завжди припливає до улюблених занять — застіль і різного роду вибухів. Перезнайомившись, за різних обставин, з більшістю сильних свого часу — Франко, Труменом, Сталіним — і неабияк вплинувши на історію двадцятого століття, він залишається самим собою.